Буває, що важко обрати книгу. Особливо коли не знаєте, чого хочеться. Або ж звикли читати лише профлітературу. Стоїте у книгарні біля полиць і все ніби цікаве, але нічого не зачіпає. Або гортаєте стрічку онлайн-магазину, і очі просто розбігаються. А хочеться історію не просто “почитати перед сном”, а щось з характером. З атмосферою. Щоб було живо, трохи навчально, трохи емоційно, трохи як у житті. Якщо це про вас, зверніть увагу на Джейн Остін.
Її книги не про балетні сукні й старі маєтки, хоча вони там є й описані пречудово, занурюють у час і простір. Але суть не в декораціях. Її романи – про вибір. Про гідність. Про самоповагу, про людей, які шукають себе. І що цікаво, читаєте про XIX століття, а відчуваєте, що герої дуже “наші”. А ще деякі з її творів екранізовані: “Гордість і упередження” має кілька версій, зокрема культову з Коліном Фертом; “Розум і почуття”, “Емма”, “Нортенгерське абатство”, теж були на екранах. І всі вони дуже атмосферні.
Книги Джейн Остін читаються легко, на одному диханні. Але після них щось залишається. Якщо ще не знайомі з її творами, або не читали всі, далі буде з чого обрати.
Хто така Джейн Остін – біографія
Джейн Остін народилася 16 грудня 1775 року в Англії, у маленькому селі Стівентон. Вона жила в епоху, коли жінкам не прийнято було мати “амбіції”, писати, видавати книги, робити кар’єру. Але вона все одно писала. Для себе, для рідних, для друзів. Спочатку під псевдонімом. Її перші книги вийшли з підписом “by a lady” (“від однієї пані”).
Вона виросла у великій родині. Була сьомою з восьми дітей. Її батько був священником, і в їхньому домі було багато книжок. Джейн дуже рано почала вигадувати історії, жартівливі п’єси, міні-романи. Спочатку для брата, потім для себе. Вона ніколи не виходила заміж, хоча їй робили пропозиції. І, що цікаво, теми кохання, шлюбу, гідності, грошей і самоповаги стали основою її романів.
Писала вона переважно вдома, у сільській тиші, за невеликим столиком. Без офіційної освіти. І навіть коли її книги почали публікувати, вона не стала публічною особою. Її ім’я стали пов’язувати з творами лише після її смерті.
Померла Остін у 41 рік, у 1817-му, у будинку на Коледж-стріт, 8, у Вінчестері. Й лише згодом її романи стали вважатися класикою. Сьогодні її твори вивчають у школах і університетах, а її вплив на літературу – колосальний. Вона першою серед англійських авторів зробила героїнями “звичайних дівчат” – не королев, не героїнь пригод, а тих, хто думає, відчуває, аналізує і просто живе.
“Чуття і чуттєвість”
(англ. Sense and Sensibility, 1811)
Це перший роман, який Джейн Остін опублікувала. І одразу точно в ціль. У центрі історії дві сестри, Елінора та Маріанна Дешвуд. Одна стримана, розсудлива, з холодною головою. Друга емоційна, романтична, повністю живе почуттями. Їхні характери повна протилежність. Але саме це й показує, як по-різному можна відчувати життя і любов.
Книга – не просто про кохання (хоч воно тут є, і не одне). Вона про вибір. Про те, чи варто слухати серце, коли воно кричить. І чи справді холодна логіка завжди рятує. Про те, як важливо залишатися собою, навіть коли світ навколо диктує інше.
Чому варто прочитати:
- Це не солодка лав-сторі, а історія з характером.
- Роман допомагає зрозуміти кому ближча стриманість, а кому – вогонь емоцій.
Тут багато реалій епохи: жінки без “посагу”, соціальні обмеження, несправедливі закони й все це дуже перегукується з сучасністю, хоч і в іншому вигляді.
До речі про екранізації. У 1995 році вийшов чудовий фільм “Sense and Sensibility” з Еммою Томпсон і Кейт Вінслет. Стрічка отримала “Оскар” за найкращий адаптований сценарій і це дійсно одна з найтепліших, найатмосферніших екранізацій Остін.
“Гордість і упередження”
(англ. Pride and Prejudice, 1813)
Це найпопулярніший роман Джейн Остін. Саме з нього зазвичай починають знайомство з її творчістю. І не дарма. Бо ця історія як точка перетину гострого розуму, глибоких емоцій, тонкої іронії та життєвої правди.
У центрі сюжету – Елізабет Беннет, розумна, незалежна, з власною думкою. Вона не зручна, не тиха, не така, як “має бути” жінка у світі світських балів. А ще містер Дарсі. Той самий, гордий і стриманий. Між ними – упередження, гордість, недовіра, класові відмінності. Але й щось більше, що пробиває всі ці шари.
Чому варто прочитати:
- Бо це роман не про бали й капелюшки, а про повагу, розвиток, внутрішнє дорослішання.
- Тут дуже тонка соціальна сатира, а ще сильна жіноча героїня, яка й сьогодні надихає.
- Ви точно впізнаєте у персонажах когось зі свого оточення, або себе.
Найвідоміша адаптація – фільм 2005 року з Кірою Найтлі у ролі Елізабет. Атмосферний, візуально сильний, з емоційною глибиною. А ще є серіал BBC 1995 року з Коліном Фертом, справжній подарунок фанатам книги.
“Менсфілд-парк”
(англ. Mansfield Park, 1814)
Третій опублікований роман Джейн Остін, і водночас один із найбільш суперечливих. Книга вийшла у травні 1814 року анонімно, як і попередні твори Остін. Вже за життя письменниці роман мав добрі продажі. Перший наклад, 1250 примірників, розійшовся за два роки.
Головна героїня – Фанні Прайс. Її з бідної родини відправляють жити до родичів у маєток Менсфілд. Вона завжди “не своя”, завжди в тіні. Але саме її тихий спротив, чітке відчуття правильного й небажання йти на компроміс із совістю – головне, що тут чіпляє.
Це, мабуть, найсерйозніша книга Остін. Тут є згадки про рабство (маєток дядька в Антигуа), є духовник як один із ключових персонажів, є сцена з театром, що оголює легковажність молоді та все це подається через погляд спостережливої, але мовчазної Фанні.
Тут навіть немає справжнього освідчення в коханні. Але є глибина для тих, хто читає не для інтриги, а для роздумів.
Екранізації:
- 1999 – фільм Патриції Розема: сучасніший погляд, більш рішуча героїня.
- 2007 – версія BBC із Біллі Пайпер: легка адаптація, але суть зберігає.
Роман читається повільніше за інші, але в ньому багато про гідність, характер і те, як залишатись собою у світі, де переважають гучні.
“Емма”
(англ. Emma, 1815)
В цьому романі Джейн Остін взяла ризик і написала про героїню, яка… може й не всім сподобатись. Сама Остін так і сказала: “Я створила героїню, яка, я боюся, не сподобається нікому, крім мене самої”.
Емма Вудгаус – розумна, багата, впевнена в собі дівчина, яка вважає, що знає, як правильно влаштовувати життя інших. Вона грає у сваху, роздає поради, але при цьому зовсім не розуміє себе. Це роман про помилки, самозакоханість і шлях до усвідомлення.
Роман вийшов у грудні 1815 року. Це останній, опублікований за життя Остін, і перший, де на обкладинці було вказано: “By the author of Pride and Prejudice”. Перший наклад склав 2000 примірників, і він продавався трохи повільніше, ніж попередні романи. Книга була присвячена принцу-регенту (майбутньому Георгу IV), за наполяганням його бібліотекаря, хоча сама Остін симпатії до монарха не мала.
Екранізації:
- 1996 рік – фільм з Гвінет Пелтроу. Класична, візуально красива адаптація.
- 1996 – ще одна версія від ITV із Кейт Бекінсейл, ближча до книжки.
- 2020 – яскрава, стилізована версія з Анією Тейлор-Джой у ролі Емми. Більш сучасна подача, з гумором і драмою.
Це найбільш “світський” роман Остін. Тут багато вечірок, прогулянок, спілкування, інтриг. Емма єдина з героїнь, яка не бідна й не шукає вигідного шлюбу. Їй нічого не потрібно, крім ілюзії, що вона всіх краще розуміє.
У романі чудово показано класову систему, упередження та відносини між “вищими” і “нижчими” за статусом.
“Нортенґерське абатство”
(англ. Northanger Abbey, 1818)
Це був перший завершений, ще у 1803 році, роман Джейн Остін. Кілька разів його не могли видати. Вперше вийшов разом із “Переконаннями” у двотомнику після смерті Остін у 1818 році. Першу назву було змінено і він мав називатися “Susan”.
Головна героїня – Кетрін Морленд, 17-річна дівчина з провінції, яка потрапляє до вищого світу – в Бату (сучасний Бат). Вона читає багато готичних романів і починає бачити “таємниці” навіть там, де їх нема. Це роман не стільки про кохання, скільки про ілюзії, які ми самі собі вигадуємо, і як важливо вчитись бачити реальність.
Це пародія на готичні романи, які були дуже модні на той час. Остін тонко висміює “драму на рівному місці”.
Кетрін – проста, щира, трохи наївна, але дуже жива. Це не ідеальна героїня, а така, як більшість, з уявою, страхами й бажанням бути особливою. Тут багато жартів, спостережень про моду, книги, поведінку людей й усе з легкою іронією.
У творі згадується реальна книжка “Таємниці Удольфо” – найвідоміший готичний роман кінця XVIII століття.
У 2007 рік була екранізація ITV з Фелісіті Джонс у ролі Кетрін. Дуже атмосферна, ніжна, з гумором і чудовими краєвидами Бата.
Остін – це не лише про минуле
Так, у всіх романах Остін – головні героїні жінки. Так, мова йде про Англію ХІХ століття, про маєтки, бали, листи, сукні, візити, етикет. Але це тільки тло. Насправді читаєте й бачите себе. Читаєте й думаєте не про вікторіанську Англію, а про свої ситуації, вибори, компроміси, гідність, сумніви й голос всередині.
Це книги, які переносять в епоху не для того, щоб втекти, а щоб зрозуміти щось про себе. Надихнутися спокоєм, іронією, стриманими почуттями. Їхня культура, манери, повага до слова – це те, чого зараз часто не вистачає. Особливо поколінню, яке живе в рілсах і сповіщеннях. І саме тому Остін читають навіть сьогодні, тому що це не “просто класика”. Це дзеркало.
До речі, крім відомих романів, є ще:
- “Переконання” (Persuasion, 1818) – останній завершений твір, опублікований уже після смерті. Дуже зрілий і зворушливий.
- “Леді Сьюзен” (Lady Susan, 1871) – короткий роман у листах, де героїня далеко не мила й правильна. Але дуже цікава.
- Незавершені твори – “Вотсони” (The Watsons, 1804) і “Сандітон” (Sanditon, 1817). Останній навіть екранізували як серіал.
Читати Остін – це не про те, щоб “осилити класику”. Це як поговорити з розумною подругою, яка бачила багато, але не втрачає легкості. А якщо вам здається, що у сучасному світі немає місця для стриманих романів – просто відкрийте будь-який з них. І дочекайтесь того моменту, коли відчуєте, що це про вас.
Запитують – відповідаємо
Хто така Джейн Остін?
Англійська письменниця, яка ще у ХІХ столітті писала романи про сильних, розумних жінок і людські почуття. Її історії читають і люблять досі.
Яку думку хотіла донести Джейн Остін у “Гордості і упередженні”?
Що справжнє кохання і повага починаються з внутрішнього розвитку, коли вмієш подивитись на себе з боку, визнати помилки й змінитись.
Де померла Джейн Остін?
У Вінчестері, у 1817 році. Їй було всього 41.
Чи є фільми за її романами?
Так, і багато. Найвідоміші – фільм про кохання Гордість і упередження (2005, з Кірою Найтлі) та Розум і почуття (1995). Є й серіали BBC, і сучасні адаптації.
Цікаві факти про Джейн Остін
Писала під псевдонімом “від однієї пані”. Ніколи не була одружена. В її книгах мало “дій”, зате багато характерів. “Гордість і упередження” досі входить у ТОП найулюбленіших романів усіх часів.